Музичний керівник       Дмитришин Ольга Василівна.    

Освіта вища.   Педагогічний стаж роботи - 27 років,  спеціаліст вищої категорії

Значення  та завдання музичного виховання

Музичне мистецтво – один з наймогутніших засобів  виховання, з допомогою якого здійснюється формування особистості.  Мета музичного керівника – виховувати засобами мистецтва любов до прекрасного, впливати на почуття і мислення дитини, її характер і волю. Заняття музикою – складова частина всебічного виховання дітей: естетичного, морального, розумового і фізичного. 

Прилучення до музики важливо розпочинати у ранньому віці. Звичайно музичне виховання розпочинається у дитячому садку. Воно здійснюється на музичних заняттях, а також під час святкових ранків, вечорів розваг та самостійної музичної діяльності. В процесі занять діти ознайомлюються  з різноманітними музичними творами, набувають певних знань, умінь і навичок із слухання музики, співів та музично-ритмічних рухів. У дітей виховується любов до музики, формуються музичні здібності, оцінне ставлення до творів музичного мистецтва.

Музичне виховання – органічна складова частина всього навчально-виховного процесу в дитячому садку. Основною формою музичного виховання і навчання є музичні заняття, які складаються з таких розділів: - слухання музики;  співи;    музично-ритмічні рухи.

Знайомство з музикою починається із слухання різних музичних творів. Адже для того, щоб навчити співати, танцювати, рухатися під музику, сприйняти певний музичний образ, треба  спочатку виробити у дітей уміння вслухуватись  у звучання музичного твору. Діти з великим задоволенням слухають музику, яка породжує у їхній уяві знайомі образи. Музика допомагає оцінювати ту чи іншу подію.

Не менш важливим процесом у музичному вихованні є співи, які допомагають дітям правильно розвивати співацький голос і керувати дихальним апаратом. Діти вчаться невимушено і виразно виконувати пісні, а для цього їм треба оволодіти співочими навичками й уміннями (високе і дзвінке звучання голосу , чітка й виразна вимова слів, правильне відтворення мелодії пісні, правильне користування співочим диханням).   Дітям дається правильне уявлення про високі, низькі, довгі та короткі звуки , вони вчаться розрізняти їх, визначати напрямок руху мелодії, контролювати свій спів.

Працюючи над  розвитком музично-ритмічних рухів, насамперед потрібно навчити дітей виразно виконувати танці, ігри, хороводи. Особливу увагу слід звертати на вміння дошкільників узгоджувати рухи з характером музики й такими  засобами музичної виразності, як регістр, темп, динаміка, ритм. Музично-ритмічні рухи виробляють звичку координувати рухи, поліпшують осанку дітей.  Ритм  музики до рухливих ігор посилює корисний вплив на дитячий організм.

На певному етапі музичного розвитку діти починають виявляти здатність до самостійної творчої діяльності: інсценують пісні, імпровізують звуконаслідування, поспівки, навіть створюють власні нескладні мелодії. Особливо корисною є дитяча музика, , ігрова і танцювальна творчість. Сюжетні  ігри розвивають дитячу уяву, вміння знайти відповідний образ. У вільних танцях діти комбінують послідовність рухів,застосовують елементи окремих танців, довільно змінюючи їх. Під час виконання музично-ритмічних вправ дітям належить самостійно вибирати рухи відповідно до характеру музики. Поступово творчі завдання, що їх пропонує дітям  музичний керівник, ускладнюються.   

Основні завдання музичного виховання в дитячому садку:

• виховувати сприйнятливість до музики;
• збагачувати музичні враження дітей шляхом ознайомлення їх з різноманітними музичними творами;
• навчити дітей співати, ритмічно  рухатись  під музику і грати на дитячих музичних інструментах;
• розвивати музичні здібності:  емоційну чутливість,  мелодичний слух, ладове чуття,  відчуття ритму;
• виховувати музичний смак, формувати оцінне ставлення до музики;
• розвивати творчі здібності дітей.

Отже, значення музичного виховання для дошкільнят є надзвичайно важливим. Ознайомлюючи дітей із нотною грамотою, різними жанрами в музиці, чи творчістю композиторів, педагог виховує в дітей не тільки любов до музики, вміння її слухати, чи ритмічно рухатися в ритм музики, а також закладає і формує інші цінності такі, як добро, відповідальність, почуття дружби тощо. На прикладах музичних творів можна провести паралель таких почуттів, як  : любов – ненависть, працьовитість – лінивство, відповідальність – байдужість, добро – зло… На музичних заняттях педагог вчить дітей розрізняти ці паралелі, підводить їх до того, як композитори через музику передають почуття позитивних і негативних героїв (в позитивних – музика весела, радісна, світла…, а в негативних – тривожна, неспокійна, звучить у низьких регістрах).

Щоб діти краще зрозуміли настрої певних героїв, їм зачитуються невеличкі казки, оповідання чи вірші. Ось декілька з них:

На невеличкій галявині, серед гарного розлогистого лісу знаходилося одне королівство. Навкруги його оточувала чудова, дивовижна природа… Але в тім королівстві ніколи не було сонця, не було чути співу пташок, ні дзвінкого сміху дітей. Над ним постійно звисала чорна густа хмара. Бо правив тим королівством злий і недобрий король.

Тяжко жилося людям у тім королівстві. З ранку до ночі вони тяжко працювали. Їм не дозволяли ні веселитися, ні співати. Навіть сама дочка цього короля не могла зносити жорстокість свого батька. Вона з болем, сумом і співчуттям дивилася на свій народ.

Недалеко від цього королівства знаходилося інше королівство. Воно, як квіточка красувалося на невеличкому горбочку, осяяне теплим яскравим сонечком. Звідти доносився щебіт птахів, сміх дітвори і люди, які проживали у цьому королівстві завжди були веселі і радісні, бо правив тим королівством добрий і мудрий король.

Не міг злий король змиритися з такими сусідами. Вирішив він їх знищити. Зібрав своє військо і одного дня вирушив війною.

Тривала запекла і довга боротьба. І, врешті-решт любов, доброта і лагідність перемогли заздрість, ненависть і гнів.

Яка була невимовна  радість жителів переможеного королівства, отримавши звістку про те, що більше не має їхнього злого короля! Адже у всіх них була одна мрія, яка здавалася їм нездійсненою – щоб їхній король був добрим і люблячим, щоб над ними світило сонце, щебетали пташки, лунав дитячий сміх і весела музика! І мрія їхня здійснилася!

Незабаром король сонячного королівства одружився з їхнею принцесою. Пропала чорна густа хмара, а лагідне сонечко тішило всіх жителів своїх теплом.

Інша казка, яку можна використати для порівняння протилежності в музиці (сумна-весела, трагічна-радісна, похмура – сонячна…), яка також вчить і моральних цінностей (поваги до старших, бути  слухняними, не лінуватися, роздумувати над своїми вчинками) називається:

Кожна людина, заглиблена у свої щоденні турботи, не так часто звертає увагу на світ, який нас оточує. А навколо нас вирує інше життя, про яке ми знаємо поверхнево…. Чи доводилося нам коли-небудь задуматись про що між собою розмовляють маленькі мурашки, які «проблеми»  вирішують на болоті жабки, а як вітаються один з одним місяць і сонечко, коли зустрічаються ? І про що думають біленькі сніжинки, кружляючи навколо нас…. А вони і,справді, про щось думають, а про що саме, ми зараз дізнаємося.

Високо в небі, на великій-великій хмаринці була собі одна фабрика. Цілий день, або цілу ніч вона працювала без відпочинку. І виготовлялися на ній біленькі сніжинки. Спочатку вони були крихітні, потім підростали і, будучи вже великими, опускалися на землю. Але перед тим, як покрити землю білим покривалом, сніжинки проходили цілу школу науки. Їх вчили, як протистояти сильному вітру, як безпечно повернутися додому, що робити, коли припікає сонечко….

На жаль, серед сніжинок знаходилися і такі, які вважали науку пустою тратою часу і відносилися до цього легковажно:

«Подумаєш!  Злетіти з хмаринки і опуститися на землю – невелике діло», - думала собі одна маленька сніжинка на ім’я Крижинка.  Її приваблювала земля. З висоти все виглядало таким крихітним, маленьким і зовсім не страшним. Старші сніжинки не раз нагадували їй про небезпеку, але вона нікого не хотіла слухати.

«Ну все! Настав  мій час!» - з гордістю сказала Крижинка і щосили відштовхнулася від великої хмаринки. Відчуття польоту настільки її захопило, що радості  і захопленню не було меж. Та радість ця виявилася короткочасною. Сильний холодний вітер закрутив сніжинку так, що вона нічого не могла бачити. Її кидало з одного місця на інше, в голові паморочилося. Та раптом все затихло…. Крижинка відкрила очі і побачила, що лежить вона на чиїсь крихітній долонці і чиїсь очі пильно її розглядають. Крижинці ставало чимраз гарячіше. Тепло, яке йшло знизу і сонячне проміння зверху, надавало їй нестерпного болю. Вона відчувала, що зменшується в розмірах, і що чим раз їй стає важче рухатися… З сумом Крижинка підняла очі до неба і зрозуміла, що потрапити туди вона вже не зможе. А могло бути все по -іншому , якби вона була слухняною,  якби прислухалася до порад старших за себе і не нехтувала наукою…

Почуття дружби і відповідальності один за одного вчить нас казка Лесі України «Три метелики». Поєднавши цю казку з музикою,  діти вчаться розрізняти, як композитор музикою передає сум, печаль, веселість, завзятість, радість.

Були собі три метелики: один білий, другий червоний, а третій жовтий. Вони цілий день літали у великому саду, в сонячному світлі, перелітали з квітки на квітку, куштували медок і летіли далі..

Танок метеликів.

Час їм дуже швидко минав. Вони так загралися, що й не помітили, як сонце сховалося за хмари і пустився дощ.   (Запис дощу).

Змокли метелики. Полетіли вони до своєї хатки, аж там  біда: двері замкнені, а ключа ніде не можна знайти. Що тут робити? За той час, що стояли перед дверима та не знали, що робити, змокли страшенно. Насилу вже крильцями ворушили. Ледве долетіли до червоного тюльпанчика. Попросили його захисту

Почуло це з-за хмар сонечко, і схотілося йому побачити тих приятелів, що так один за одного обстоювали. Продерлося крізь хмари й кинуло на метеликів своє проміння.

Зараз крильцята їм висохли, і самі вони зігрілися і знов літали, раділи і танцювали аж до самого вечора.

А як сонечко зайшло за обрій, то метелики полетіли додому спати.

В «Школу хороших манер» запрошує нас  світ класичної музики, зокрема «Вальс». До вашої уваги уривок із свята  дружби і любові   (автор Дмитришин О.В.)

Гарні, вишукані манери... Ми повинні завжди старатися їх дотримуватися.. На скільки ми вміємо себе гарно поводити, на стільки оточуючі будуть вважати нас вихованими, ввічливими, інтелегентними людьми.

Поводитися, як джельтельмен, чи, як дама - це справжнє мистецтво. Пам'ятати, що жінку, чи дівчину потрібно пропустити вперед, подати їй руку, допомогти зняти верхній одяг, чи першу посадити на стільчик - цьому вчилися завжди і на протязі усіх віків. Від покоління до покоління це мистецтво так званих “хороших манер” передавалося від батька до сина, від матері до доньки. І ось ваші батьки продемонструють нам урок вишуканих манер, яких ми повинні дотримуватися у повсякденному житті... (ведуча запрошує двох батьків на середину залу)

 Уявіть собі, що ви прийшли на танцювальний майданчик, де під відкритим небом звучить його величність «Вальс». 

Твори композиторів з циклу  «Пори року» можна поєднати з описом нашого чудового міста Лева (автор Дмитришин О.В.)

Львів... Наше чарівне і неповторне місто!

Пухнасті білі  снігові шапки на гілках дерев і дахах будинків переливаються кольорами веселки від зимового сонячного проміння...

Перші бруньки і перші зелені листочки, які несміливо прокидаються після довгого зимового сну, вдихають у наше місто нове життя, - життя кохання, весни..

А який чудовий наш Львів улітку.. Веселий щебіт пташок, музика, яка лунає звідусіль, метушня на вулицях говорить нам нам про те, що навкруги все цвіте, все вирує!

Але найпрекрасніше наше місто восени! Жовті, червоні, багряні килими із листя залишають неповторний слід у душі кожного львів'янина... Кожен раз, прогулюючись парками нашого міста, милуєшся красою чарівниці-осені і дивні почуття суму, печалі огортають кожного з нас…

ОСІНЬ У ЛЬВОВІ!

                                           Дмитришин О.В.